Вагилевич Іван

Рід занять: поет
Роки життя: 1811 - 1866
Національність: укр.
Священик Української Греко-Католиуької Церкви, український поет,  філолог,  фольклорист,  етнограф, громадський діяч. Був одним із зачинателів нової української літератури в Галичині. 1833 року разом з Маркіяном Шашкевичем і Яковом Головацьким організував «Руську трійцю». Через діяльність у ній Івана Вагилевича висвятили на священика лише через сім років після того, як він закінчив Львівську духовну семінарію. Він перейшов на полонофільські позиції: проповідував ідею польсько-українського союзу під зверхністю Польщі, став редактором газети угрупування української шляхти «Собор Руський» — «Дневник руський» і сформулював на її шпальтах програмні засади модерного українського націоналізму. Після розгрому революціонерів кардинал Михайло (Левицький) позбавив Івана Вагилевича духовного сану за самовільне залишення ним парафії. У цій ситуації Іван Вагилевич вирішив перейти на лютеранство. Був перекладачем української мови, друкував статті в «Газеті львівській», коригував виступи депутатів Галицького сейму, брав участь у підготовці нового видання словника польської мови "Лінде". 1862 року одержав посаду міського архіваріуса, на якій працював до смерті.